Відпустка на вимогу в Польщі
Source: Vista Create
Велика кількість українців офіційно працюють в Польщі, але не всі ознайомлені з Трудовим кодексом та знають свої права. Що являє собою відпустка на вимогу, чи є вона оплачуваною, та що необхідно зробити, щоб її оформити, читайте у нашій статті.
Що являє собою відпустка на вимогу в Польщі?
Відпустка на вимогу (urlop na żądanie) – це максимум чотири дні відпустки, які можуть бути використані в надзвичайних ситуаціях із загальної тривалості належної відпустки у поточному році. Відповідно до статті 167 Трудового кодексу:
- працівник, який має на меті взяти відпустку на вимогу, працює за трудовим договором (Umowie o pracę);
- заява про надання відпустки має бути подана працівником до ранку відповідного вільного дня.
Шаблон CV (резюме) польською мовою для вдалого пошуку роботи
Роботодавець зобов’язаний надати відпустку на вимогу (але бувають винятки). В Польщі відпустку на вимогу іноді називають «похмільною» (kacowym), хоча вона використовується, як правило, для вирішення невідкладних справ, короткочасних нездужань, складних життєвих ситуацій та для всього, що заважає прийти на роботу певного дня.
Пропонуємо долучитися до нашого Telegram-каналу, до нашої сторінки у Facebook, а також до Instagram. Це допоможе вам завжди залишатися в курсі головних новин та найактуальніших подій.
Скільки днів відпустки на вимогу у рік можна взяти в Польщі?
Згідно зі статтею 167(2) Трудового кодексу, роботодавець зобов’язаний надавати на прохання працівника відпустку на вимогу тривалістю до чотирьох днів протягом кожного календарного року у строки, зазначені працівником. Працівник має право взяти:
- 4 рази по одному вільному дню;
- два рази по 2 дні;
- 3 дні разом + один день окремо;
- до 4 днів відпустки за раз.
Кількість вільних днів, які має на меті взяти працівник:
- не залежать від його повної чи часткової зайнятості на роботі;
- не мають впливу на наявний стаж працівника.
Чи оплачувана відпустка на вимогу в Польщі?
Відпустка на вимогу оплачується, оскільки вона враховує дні відпустки, за які працівник отримує зарплату. Це не додаткова відпустка, а частина відпускного періоду. За цей час особа отримує 100% зарплати. Замість відпустки на вимогу працівник може взяти відпустку через форс-мажорні обставини.
Згідно зі змінами у Трудовому кодексі Польщі 2023 року, це додаткові 2 дні (або 16 годин) відпустки, які надаються особам, які працюють за трудовим договором, в разі надзвичайної ситуації в родині, пов’язаної з хворобою або нещасним випадком, що вимагає присутності працівника. Однак за цей час людина отримає лише 50% своєї зарплати.
Як узяти відпустку на вимогу в Польщі?
Про відпустку на вимогу можна повідомити, подзвонивши до роботодавця по телефону або виславши лист на електронну пошту. Трудовий кодекс не роз’яснює як саме працівник має повідомити роботодавця про своє бажання взяти відпустку, це може бути навіть звичайне текстове повідомлення. Відпустка на вимогу дещо відрізняється від планової відпустки, яка потребує попередньої заяви.
Побачити більше: Як українцям знайти роботу в Польщі?
Щоб отримати 100% заробітної плати, взявши відпустку на вимогу, необхідно:
- вчасно повідомити про це роботодавця (до ранку відповідного вільного дня);
- прийти до керівника із заявою в перший день після відпустки та пояснити ситуацію.
У будь-якому разі у кожній компанії існують свої правила щодо того, чи потрібно писати заяву про надання відпустки на вимогу.
Чи роботодавець може відмовити у відпустці на вимогу й коли саме?
Роботодавець не може відмовити у відпустці на вимогу, якщо працівник діє за правилами. Керівник повинен надати відпустку на вимогу максимум 4 рази. Але бувають виняткові ситуації, у яких роботодавець має право відмовити:
- Загроза інтересам компанії.
- Виникнення важливої, раніше непередбаченої ситуації.
- Можливість погіршення безперервності роботи в компанії (наприклад, через велику нестачу персоналу під час лікарняного або відпускного сезону).
Важливо! Відсутність згоди на відпустку на вимогу від керівника та перебування працівника вдома може закінчитись для особи звинуваченням у порушенні основних обов’язків, що випливають з Трудового кодексу, тобто призвести до невиправданої відсутності.
