Жінки Польщі, які залишили свій внесок в історії
Source: www.tvp.info
Найвидатніші жінки Польщі, які залишили великий слід у історії, багато зробивши як для своєї країни, так і для світу в цілому.
Жінки роблять історію, борються та змінюють світ
У день, коли в багатьох країнах є традиція особливим чином вшановувати представниць прекрасної статі, варто звернути увагу також на болючі питання, з якими стикаються жінки на своєму шляху. Дякувати тим, хто сьогодні допомагає, бореться, працює, виховує, рятує та робить цей світ кращим. А також згадати тих, хто залишив свій особливий слід у історії.
Українцям добре відомі такі імена, як княгиня Ольга, Роксолана та Леся Українка. Але, оскільки сьогодні сотні тисяч українців через війну вимушені залишатися на території Польщі, пропонуємо ближче познайомитися з жіночими історичними постатями цієї країни. Нижче кілька коротких історій про жінок Польщі, які залишили по собі великий слід.
Ядвіга Каліска – короліва на всі часи
Ядвіга Каліска була коронована разом зі своїм чоловіком польським монархом Владиславом Локєтеком у 1320 році. Та вона не просто виконувала роль супутниці короля, а була справжньою помічницею та верховителькою. Одного разу Ядвига навіть встала на захист Вавеля під час найбільшого повстання в історії.
Вона вела зовнішньополітичні переговори, могла їздити із головною печаткою короля, яка повинна бути прикріплена до найголовніших документів країни.
Ядвіга довго не могла віддати в повній мірі правління своєму синові Казиміру, проте справи держави в неї завжди були на першому місті. Вона віддала офіційно трон молодому королю та його дружині та переїхала до нової резиденції Сонч. Але навіть тоді короліва все одно продовжувала бути в центрі політичного життя країни. Вона засновувала нові села, вирішувала навіть судові суперечки. Вважається, що саме завдяки матері Казимира Великого були зміцнені стосунки між Польщею та Угорщиною.
Рейтинги найкращих міст Польщі для життя та праці
Запрошуємо до нашого каналу телеграм-каналу https://t.me/ukrainianinpolandpl та до групи у Фейсбук https://www.facebook.com/ukrainianinpolandpl, де завжди корисна та цікава інформація.
Нарцис Жміховська – перша польська феміністка
Нарцис була не просто письменницею, а однією із попередниць фемінізму в Польщі. Росла у бідній поміщицькій родині та вчилася в Інституті гувернанток. Була першою жінкою, яка відвідувала засідання Французької академії в Парижі. Вона стала бути більш впевненою завдяки філософським поглядам відомого філософі Франції Анрі де Сен-Сімона. Він стверджував, що «жінка в усьому дорівнює чоловікові».
Повернувшись до Польщі, Нарцис опублікувала деякі свої роботи та зібрала навколо себе прогресивних жінок. «Нарцизи» – так називались ті, хто входив в її гурток, а очолювала його Жміховська під псевдонімом Габриела. Це був перший феміністичний рух в Польщі. Члени гуртка вирізнялися із тогочасного суспільства: вони курили сигари, вдягались не шаблонно, проповідували освіту для жінок та не визнавали шлюбу як єдиного шляху для жінки.
Ірена Сендер – безстрашна рятувальниця єврейських дітей
Батько Ірени був лікарем та засновником першого туберкульозного санаторію. З самого дитинства Ірена багато часу проводила з єврейськими дітьми та навчилась говорити на ідиші. Під час навчання в університеті в Варшаві вона вже займала свою громадянську позицію проти розділення на «арійську» та «неарійську» національність.
Ірена керувала відділом опіки матерів позашлюбних дітей у Громадському комітеті соціального забезпечення. Напередодні Другої Світової війни вона створила таємний осередок, де допомагали співгромадянам-євреям.
В 1942 під Псевдонімом Йоланта Ірен Сендлер перебувала у польській підпільній організації «Żegota». Оскільки вона працювала у соціальному державному закладі, то мала перепустку в гетто. Під приводом різних офіційних перевірок, дезинфекції тощо вона доставляла в гетто їжу, ліки, гроші. А, будучи в гетто носила жовту повʼязку із зіркою Давида: щоб не виділятися та бути солідарною з цими людьми.
Медсестра та громадська діячка, під час Другої світової війни працювала в Раді допомоги євреям «Żegota», врятувала від смерті близько 2500 єврейських дітей. Персонаж, відомий у всьому світі. Після війни також працювала для дітей, напр. створила дитячі будинки, створила Центр матері та дитини — установу допомоги безробітним сім’ям.
Завдяки невпинної діяльності Ірени Сендлер з гетто таємно різними таємними шляхами було вивезено приблизно 2500 єврейських дітей. Вона записувала та шифрувала дані цих дітей на маленьких смужках паперу та складала в банку, яку закопала під деревом.
Ірена була заарештована гестапом та перенесла тортури й знущання, була засуджена до смертної кари. Та підпільна організація «Żegota» підкупила охоронців і Ірені вдалося втекти. Після війни Ірена Сендлер продовжувала свою справу. Вона створила дитячі будинки та Центр матері та дитини.
Марія Склодовська-Кюрі – подвійна нобелівська лауреатка
Про Марію Скадовську-Кюрі знають все та не сказати про цю видатну жінку – не можна. Жінка, яка два рази отримала Нобелівську премію.
Її називають «Матірʼю сучасної фізики», а також вона була хіміком, педагогом і громадською діячкою.
Марія росла в родині викладачів, у світі навчання та науки. З приходом російської влади все почало русифіковуватись, а навчатись жінкам було заборонено. Вона працювала у Варшаві та допомагала матеріально вчитися старшій сестрі у Сорбонні, відвідувала таємні курси для жінок, які не раз проводили найкращі науковці. Пізніше Марія поїхала навчатись у Францію.
У Парижі Марія Кюрі зустріла свого майбутнього чоловіка та наукового партнера – Пʼєра Кюрі. Їх обʼєднували одні цілі, до яких вони йшли разом. Марія працювала разом з чоловіком у лабораторії, працювала вчителькою та була дружиною і мамою.
Разом із чоловіком, працюючи над радіоактивною рудою, вони отримали Нобелівську премію з фізики. Марія Склодовська-Кюрі стала першою жінкою, яка викладала у Сорбонні, отримала понад 20 почесних ступенів з науки та була членом 85 наукових товариств.
Згодом, видатна Марія Кюрі отримала ще одну Нобелівську нагороду вже з хімії. Померла від променевої хвороби, адже все своє життя присвятила науковому дослідженню однієї з найнебезпечніших речовин.
Ганка Ордонівна сильна жінка з дитячим голосом
Харизматична, талановита співачка, акторка та танцівниця Ганка Ордонівна (справжнє імʼя Марія Анна Петрушинська). У неї був не вражаючий сильний голос, а навіть більш дитячий, та вона мала свій неповторний стиль виконання, який хотілось слухати. Марія одна з перших жінок у тогочасному суспільстві, яка дозволяла собі носити штани. Навіть вийшовши заміж за графа Міхала Тишкевича, вона продовжувала грати в театрі, зніматися у кіно та давати концерти.
Побачити більше: Оренда квартири в Польщі – на що зважати при заселенні, та чи можуть виселити?
Ганка Ордонівна хворіла на туберкульоз, але, завдяки її чоловіку хворобу вдалося зупинити. Вона продовжувала гастролювати. У 1939 році її заарештувати та забрали до Пав’яку. Звідти її витягнув чоловік, і вони облаштувались у маєтку Тишкевичів у Литві. Проте вже на початку 40-х років до їхньої родини прийшло НКВД. За відмову прийняти радянське громадянство її заарештували. На засланні в неї знову відкрилася хвороба. Через рік її випустили за угодою Сікорського-Майського. Ганка Ордонівна не пішла на відпочинок після пережитого, а почала допомагати польським дітям-сиротам, яких вивезли на територію Радянського союзу. Вона врятувала кількасот дітей. У 1948 році під псевдонімом Вероніка Хорт вона опублікувала книгу «Блукаючі діти».
